Батькам

10 ПРАВИЛ, ЯКИМ ПОТРІБНО НАВЧИТИ ДІТЕЙ, ЩОБ ПІДВИЩИТИ ЇХНЮ БЕЗПЕКУ У WEB

Інтернет може бути прекрасним місцем для навчання дітей, їхнього дозвілля та розваг, спілкування зі шкільними друзями або просто місцем, де вони можуть відпочивати або щось досліджувати.

За даними Інституту соціології НАН України 75 % дітей віком від шести до 17 років є активними користувачами мережі Інтернет. Дослідження проводилося у 11 містах України, в опитуванні взяло участь 1200 респондентів (дітей і дорослих) щодо якісного і кількісного використання дітьми Інтернет-ресурсів. Результати дослідження вражають:

22 % дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих. 28 % дітей, побачивши в Інтернеті рекламу тютюну та алкоголю, хоч раз спробували їх купити, а 11 %  - намагалися купити наркотики.

Понад 28 % дітей готові переслати через Інтернет свої фотографії незнайомцям. 17 % опитаних без коливань погоджуються повідомити інформацію про себе та свою родину: місце проживання, професію, графік роботи батьків. Для чого незнайомцям може знадобитися така інформація, діти, як правило, не замислюються.

Тому, шановні батьки, перш ніж ви дозволите виходити дитині в он-лайн без вашого нагляду, встановіть правила користування Інтернетом і домовтеся з дитиною, що вона буде їх дотримуватися.

Якщо ви не знаєте, з чого почати, ось кілька порад, які допоможуть навчити дітей безпечно користуватися Інтернетом.

1.     Заохочуйте дитину ділитися з вами своїм досвідом роботи в Інтернеті. Насолоджуйтеся в Інтернеті разом зі своїми дітьми.

2.     Привчайте своїх дітей довіряти інтуїції. Якщо щось примушує в он-лайні їх нервувати, вони повинні вам про це повідомити.

3.     Якщо ваші діти відвідують чат-кімнати, грають в он-лайні у відеоігри або роблять щось інше в Інтернеті, для цього вимагається ім’я користувача, а яким його можна було б ідентифікувати. Допоможіть дитині правильно вибрати ім’я, і проконтролюйте, щоб воно не відображало ніякої особистої інформації про них.

4.     Наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не давали своєї адреси, номера телефону або іншої персональної інформації, включаючи інформацію про те, в яку школу вони ходять або де їм подобається грати або відпочивати.

5.     Поясніть своїм дітям, що різниця між правильним та неправильним в Інтернеті така ж, як і в реальному житті.

6.     Розкажіть своїм дітям, як виявляти повагу до інших в он-лайні. Переконайте їх, що правил культурної поведінки потрібно дотримуватися не лише в реальному житті, але й тоді, коли знаходишся за комп’ютером.

7.     Виховуйте у ваших дітей повагу до чужої власності в он-лайні. Поясніть їм, що створення незаконних копій творів інших людей: музики, відеоігор, програм – це все одно, що крадіжка товарів в магазині.

8.     Накажіть своїм дітям ніколи не зустрічатися зі своїми он-лайн- друзями особисто. Поясніть їм, що вони можуть бути не тими, за кого себе видають. 

9.     Попередьте своїх дітей, що не все, що вони читають або бачать в он-лайні, є правдивим. Заохочуйте їх запитувати про це, якщо вони в чомусь невпевнені.

10.                Контролюйте, що ваші діти роблять в он-лайні, за допомогою найсучасніших програм Інтернету. Батьківський контроль може допомогти фільтрувати шкідливий вміст, здійснювати моніторинг сайтів, які відвідують ваші діти, та з’ясувати, що вони там роблять.

Матеріали використано:

«Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі»: навчально-методичний посібник / А. Б. Кочаран, Н. І. Гущина. – Київ, 2011. – 100 с.

Практичні поради з читання для батьків молодших школярів

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам’ять людини налаштована так, що запам’ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: "Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь". Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п’ять хвилин.

2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п’яти хвилин.

3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам’яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: "Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній".

^ Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і книгу покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам’яті на всю ніч.

4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.

5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам’ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам’ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.

6. Вправа "Блискавка" полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою "Блискавка" дитина читає із прискоренням протягом 20 секунд спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.

7. Вправа "Буксир". Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.

8. Вправа "Хто швидше?". На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.

9. Вправа "Губи" використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою "Читати про себе" діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати дані форми та методи роботи, щоби постійно підтримувати читацький інтерес молодшого школяра.

ПОГАНА ПОВЕДІНКА ДИТИНИ:

ЯК РОЗПІЗНАТИ МЕТУ І ЩО РОБИТИ

      Усі ми любимо своїх дітей, бажаємо їм найкращого, намагаємося виховати гідними людьми. Але я, напевно, не помилюся, якщо скажу, що не завжди все виходить, і попри всі наші старання діти інколи поводяться не та, як нам би хотілося. Чому?

Мабуть, тому, що до дитини ніколи не додається «інструкція». І батькам доводиться методом спроб та помилок шукати ту кнопку, натискання на яку припиняє небажану поведінку дитини.

Лікар, перш ніж поставити діагноз та розпочати лікування, намагається з’ясувати й усунути причину захворювання. Так і вихователь: перед   тим, як зреагувати на неналежну поведінку школяра, має спочатку розібратись у причинах такої поведінки. І так причини.

1.           ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ

Що можна вдіяти в такій ситуації?

1.      Не дивіться в очі дитині, коли її поведінка викликає ваше роздратування.

2.     Не розмовляйте з нею.

3.       Мовчки зробіть щось, аби дитина відчула, що її люблять.

Щоб попередити таку поведінку;

•             частіше спілкуйтеся з дитиною, коли вона не бореться за увагу до себе;

•              «викроюйте» час, аби провести його на­одинці з дитиною;

•             заохочуйте за хорошу поведінку.

2.           БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ

Як же ми можемо допомогти дитині, котра бореться за владу?

1.            Запитайте себе: «Як я можу допомогти своїй дитині проявити себе в такі й ситуації позитив­но?».

Іншими словами, дайте відчути їй свою значу­щість. Наприклад, у ситуації з комп’ютером бать­ко міг би сказати так: «Оскільки ти не втомився і хочеш далі сидіти за комп’ютером, чи не міг би ти допомогти мені набрати деякі документи? Я буду тобі дуже вдячний. Якщо хочеш, я тобі подиктую».

2.             Надайте дитині право вибору, пропонуючи прийнятні для вас альтернативи, які не мають нічого спільного з покаранням.

Коли дитина сама обирає з двох запропоно­ваних вами варіантів дій, він відчуває свою від­повідальність за прийняте рішення, почувається самостійним.

Пропонуючи вибір, будьте впевнені, що готові прийняти обидві альтернативи. Якщо ви скажете: «Вибирай: або я, або твоя дівчина», — будьте готові до того, що вас можуть не вибрати, і син збере речі й піде до дівчини.

Хай запропоновані вами альтернативи не бу­дуть схожі на покарання. Один батько сказав синові: «Ти сам вимкнеш музичний центр чи мені вимкнути його об твою голову?».

3.             Дотримуйтеся того вибору, який зробила дитина

«Ти обідатимеш з нами чи відмовляєшся від обіду взагалі?». Навіть якщо ви знаєте, що дитина голодна, не наполягайте, якщо вона відмовиться. Адже вона сама зробила свій вибір.

4.             Користуйтеся «правилом одного слова» за­мість нотацій.

Як часто ми говоримо: «Скільки разів я тобі говорила: не кидай речі, де завгодно. У мене вже мозоль на язиці». Цю довгу тираду можна замі­нити одним коротким словом «речі», вимовленим спокійним тоном. Сенека, стародавній філософ, говорив: «Хто кричить, того не чують*.

5.              Коли дитина кидає вам виклик, уникніть конфлікту, а коли «охолонете», відверто розка­жіть про свої емоції від вчинку дитини, викорис­товуючи «Я»-висловлювання.

Чому необхідно говорити про свої відчуття? Та тому, що крім нас вони нікому більше неві­домі, й інколи інша людина може навіть не здо­гадуватися, що її вчинок викликав у нашій душі шквал емоцій. Ліна Костенко писала:

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой, не кожна!

Чужа душа — то тихе море сліз.

Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

Тобто не можна применшувати значущість почуттів людей.

«Я»-висловлювання має таку схему:

1.              «Я (мені)...» (назвіть ваше відчуття). Кон­статуючи свої почуття, ми нікого не кривдимо.

2.             «Коли ти...» (назвіть дію/поведінку дитини, що викликає це почуття). Нейтрально, без не­гативних відтінків називаючи дії, ми теж не об­ражаємо, а констатуємо факт.

3.             «Тому що...» (назвіть причину виникнення цього почуття).

4.             «І я хотів(ла) би, щоб ти....» (назвіть бажану дію/поведінку дитини).

Наприклад: «Мене дуже дратує, коли ти кла­деш свої речі не на місце, тому що я люблю порядок, і я хотіла б, щоб ти вішав їх у шафу».

Або: «Я дуже хвилююся, коли ти приходиш до­дому після 10 години, адже переживаю, що з то­бою може щось трапитися, і я хотіла б, щоб ти не затримувався або дзвонив, якщо спізнюєшся».

Як можна попередити боротьбу за владу?

1.              Дайте дитині відчути свою значущість, самостійність, делегуючи йому частину власних повноважень. Дозвольте дитині, котра вже подо­рослішала, виконувати деякі з сімейно важливих справ.

2.              Частіше радьтеся з дитиною, як із рів­ною. Можна ввести за правило сімейну раду, де обговорюються важливі питання, щоб дитина могла вносити свої пропозиції і мати право голосу на рівних.

3.Узаконьте поведінку, яку не можете зміни­ти. Це було б хорошим рішенням для батька тієї дівчини, яка все одно в технікумі перевдягалася.

4.Складіть «двосторонній договір» з прийнят­ними для всіх умовами. Тобто з одного боку ар­куша батьки пишуть свої погоджені з дитиною вимоги (права та обов’язки), а з іншого боку цього ж аркуша — вимоги дитини, компромісно прийняті батьками.

5.Навчайте ввічливо відмовляти: самі прямо кажіть «ні», але спокійним і поважливим тоном, аргументуючи відмову. Якщо дитині заборонено відмовляти своїм батькам, вона намагатиметься ухилятися обманом, симуляцією.

6.Домовляйтеся наперед, стримуйте слово. Якщо ви заздалегідь попросите о 8 годині ви­мкнути комп’ютер, дитині буде легше це зро­бити, оскільки вона уже внутрішньо буде підготовленою до нього.

3. УХИЛЯННЯ

Конструктивними будуть такі рішення:

1.Не вмовляйте.

2.Розбийте роботу на окремі стада, з якими дитина може самостійно впоратися.

3.Створіть обстановку, в якій дитина змогла б досягти успіху.

4.Підбадьорюючи підлітка, будьте щирі

Щоб попередити ухиляння:

1.           Не показуйте, що ви жалієте дитину.

              2. Не робіть нічого за дитину самі.

  3.Добирайте завдання відповідно до здібностей підлітка.

4. ПОМСТА

У такій ситуації:

1.                            Спробуйте зрозуміти, що причиною нена­висті і помсти підлітка стала завдана йому, образа:

2.                              Прийміть рішення першим припинити війну.

3.                             Не йдіть на конфронтацію, якщо розсер­дилися.

4.                              Подумки перерахуйте п’ять рис, за які ви любите свою дитину, — це змінить ваше не­гативне ставлення до неї.

5.                              Спробуйте відновити стосунки (спільна справа, поїздка на природу тощо).

Мамі краще спокійно запропонувати дочці разом прибрати друзки скла. Коли почуття вга­муються, слід удвох придумати прикрасу, яка допоможе закрити пошкодження на столику.

Щоб попередити поведінку, метою якої є помста:

1.     Надайте дитині шанс відчути на власному досвіді природні наслідки своєї поведінки (не підказуйте, що треба зробити; не читайте нота­цій) — у неї не буде приводу мститися за ваш контроль або покарання.

1.     Подумки уявляйте собі, якими б ви хотіли бачити ваші стосунки (5 хвилин перед сном,

5 хвилин після пробудження): ваші хороші слова, теплі відчуття, якими ви обмінюєтеся.

2.                           Спробуйте полюбити свою дитину без вся­ких умовностей хоча б протягом одного дня. Пригадайте: коли вона була маленькою і мастила ваш одяг, ви все одно любили її.

На завершення я хочу підкреслити, що один і той же вчинок може мати різні цілі. Напри­клад, матюки — це і помста (якщо лихослів’я глибоко образить кривдника), і боротьба за владу (якщо допоможе відстояти свою позицію, ска­зати останнє слово), і привернення уваги (якщо дитина припинить після того, як викличе різку негативну реакцію дорослих). А інколи лайка є способом вираження емоцій, не завжди нега­тивних. Тому перш ніж вживати дисциплінарних заходів, з’ясуйте, чого прагнула дитина.